А 18 Економіка в галузі

 Урок № 23 ТЕМА:Міжнародний поділ праці та світова торгівля. 

Суть, види та показники світової торгівлі

У світовому господарстві все більше розвивається така специфічна форма міжнародних відносин, як світова (всесвітня) торгівля. На частку торгівлі припадає приблизно 80 % всього обсягу міжнарод­них економічних відносин.

Світова (всесвітня) торгівля — це торгівля, яка передбачає переміщення товарів та послуг за межі державних кордонів. її ще можна трактувати як відносини країн з метою вивезення (експор­ту) та ввезення (Імпорту) товарів та послуг.

У фіксований митною статистикою обсяг експорту товарів залеж­но від їх походження і призначення входять:

1.  Вивезення товарів, виготовлених (вироблених і перероблених)
У даній країні.

2.  Вивезення вітчизняних товарів, особливо сировини і напівфаб­
рикатів, для перероблення за кордоном під митним контролем з
наступним поверненням.

3.  Реекспорт — вивезення товарів, раніше завезених з-за кордо­
ну, включаючи товари, які продані на міжнародних аукціонах, то­
варних біржах тощо.

4.  Тимчасове вивезення за кордон вітчизняних товарів (на
виставки, ярмарки тощо) з наступним їх поверненням, а також ви­
везення тимчасово завезених зарубіжних товарів (на аукціони, вис­
тавки, ярмарки тощо).

Ъ. Постачання в рамках транснаціональних корпорацій (ТНК), а також вивезення продукції в порядку прямих виробничих зв'язків. У обсяг імпорту входить:

1.  Ввезення з-за кордону товарів для реалізації на ринку.

2.  Реімпорт — зворотне ввезення з-за кордону вітчизняних това­
рів, раніше вивезених туди.

3.  Імпорт товарів (сировини, напівфабрикатів, вузлів, деталей) для
перероблення у даній країні й вивезення за кордон.

4.  Тимчасово завезені (на міжнародні виставки, аукціони, ярмар­
ки) товари.

5.  Імпортне постачання продукції в рамках ТНК.

До товарів, крім матеріальної продукції, або "видимих" благ, нале-' жать призначені для продажу продукти інтелектуальної праці — патенти, ліцензії, ноу-хау, фірмові знаки та інші види експортних документів.

До міжнародної торгівлі послугами належать транспортні послу­ги, фрахт, міжнародний туризм, банківські, біржові та посередницькі послуги, страхові операції, рекламні заходи, ярмарки, обмін в галузі культури, інформації та Інші "невидимі" блага.

В ролі продавців і покупців виступають держави, державні та недержавні організації, окремі особи, приватні, акціонерні та коопе­ративні підприємства й фірми.

Будь-якій державі для успішного функціонування на всесвітньо­му ринку необхідно мати свою зовнішньоекономічну інфраструк­туру — систему, яка може забезпечити просування товарів та по­слуг від виробника до споживача в іншій країні. У цій системі основними є матеріально-технічна база (склади, які обладнані необ­хідним устаткуванням) та спеціалізовані організації для післяпро­дажного технічного обслуговування. Країна, яка не має зовнішньо­економічної інфраструктури, змушена багато витрачати для забез­печення доступу до зовнішньоекономічної інфраструктури інший держав (для оплати транспортування, страхових та банківських послуг, послуг торгових домів чи компаній тощо).

Грошові розрахунки із зовнішньоторговельних операцій та кре­дитування зовнішньої торгівлі здійснюються переважно банків­ськими установами (не обов'язково спеціалізованими).

Страхуванням вантажів займаються спеціальні заклади страхово­го бізнесу.

Стан зовнішньої торгівлі характеризується низкою показників, -серед яких основними € її обсяг, динаміка експорту та Імпорту, то­варна та географічна структура.

Обсяг світової торгівлі визначається в натуральних і вартісних показниках. Вартісні показники переважно розраховуються у національній валюті й переводяться у долари США для їх порівнян­ня. Країни з високим рівнем інфляції розраховують експорт та імпорт одразу в доларах США. Для вартісної оцінки експорту більшість країн використовує базу цін ФОБ (FOB — Free on Board ("вільний на борту судна")), за якою продавець зобов'язаний достави­ти товар у порт відвантаження і завантажити його на борт судна. Для оцінки імпорту найчастіше використовується база цін СІФ (Clf1 — Cost, Insurance and Freight ("вартість, страхування і фрахт")); при цьому продавець за свій рахунок фрахтує судно, вантажить то­вар і страхує його від ризиків.

За таких умов вартість світового експорту завжди менша від вартості світового імпорту на розмір витрат для перевезення і стра­хування вантажів.

Фізичний обсяг світової торгівлі оцінюється у вагових одини­цях (тоннах, кілограмах, фунтах) або у специфічних одиницях вимі­рювання (барелях, бушелях, мішках).

Зміна обсягів торгівлі характеризується динамікою зовнішньо­торговельного товарообороту. Зовнішньоторговельний товарооборот країни — це сума її експорту та імпорту. Різниця між сукупним імпортом і експортом протягом певного періоду (року, кварталу тощо) становить сальдо торгового балансу. Воно є активним (пози­тивним), якщо експорт за вартістю перевищує імпорт, і пасивним (від'ємним), коли ситуація протилежна. Покривають негативне саль­до торгового балансу золотом або конвертованою валютою.

Якщо вимірювання ведеться у натуральних одиницях, динаміка зовнішньоторговельного товарообороту виражається в індексах фізичного обсягу експорту та імпорту. ЦІ індекси відображають тенденції в зміні обсягів реальних мас товарів.

На вартісні показники впливають ціни. Тому вартість, наприк­лад, експорту може зменшитись, навіть якщо збільшуються фізичні обсяги проданих товарів, коли ціни на них знизились. І навпаки, збільшення вартісних показників зовнішньоторговельного товаро­обігу може відображати не фізичне збільшення торгівлі, а зростан­ня товарних цін.

Географічна структура міжнародної торгівлі — це розподіл торго­вельних потоків між окремими країнами та їх групами, виділени­ми за територіальною або організаційною ознаками. Наприклад, Азія, Африка, Європа, Америка — за територіальною ознакою; краї­ни €С, країни НАФТА, країни МЕРКОСУР тощо — за організацій­ною ознакою.

Товарна структура міжнародної торгівлі характеризує товарне наповнення експорту та імпорту (сільськогосподарські продукти, продукти видобувної промисловості, промислові товари тощо).

Ступінь активності у світовій торгівлі є однією з головних ознак участі країни у міжнародних економічних відносинах. Для її оцін­ки використовуються такі показники:

а) експортна квота;

б) імпортна квота;

в) структура експорту;

г)  структура імпорту;

д)  порівняльне відношення частки країни у світовому вироб­
ництві ВВП/ВНП та її частки у світовій торгівлі.

Експортна квота відображає відношення обсягу експортованих товарів і послуг до ВВП/ВНП. На рівні галузі — це питома вага експортованих галуззю товарів І послуг в їх загальному обсязі.

Імпортна квота — це відношення обсягу імпорту до ВВП/ВНП. Питома вага експорту та імпорту у ВВП/ВНП є кількісним індика-тором відкритості економіки у першому наближенні. Комплексні­шим показником відкритості вважають зовнішньоторговельну квоту. Вона виражається відношенням обсягу зовнішньоторговель­ного обороту до ВВП/ВНП.

Структура експорту — це відношення або питома вага експортова­них товарів за видами і ступенем їх перероблення. Цей показник характеризує спрямованість експорту (сировинна, машинно-технологічна тощо) та роль країни в міжнародній галузевій спеціа­лізації.

Структура імпорту характеризує склад І відношення обсягів сиро­вини і готової кінцевої продукції, які ввозяться в країну.

Показник порівняльного відношення частки країни в світовому виробництві ВВП/ВНП та її частка в світовій торгівлі характери­зують відповідність вироблених товарів світовому рівню якості та рівень розвитку галузі. Так, якщо частка країни у світовому вироб­ництві певного виду товару становить 5 %, а частка у світовій торгівлі цим видом товару 1 %, то це свідчить про невідповідність якості цього виду товару світовим вимогам, а отже, і про низький рівень розвитку галузі загалом.

Перегляньте презентацію