неділю, 12 квітня 2020 р.

А 18 Економіка в галузі

 Урок №20. Тема: Податки, їх види  та функції.









Податки, їх функції та види

Податки є частиною загальної фінансової системи як держави в цілому, так і окремих її суб'єктів. Крім того, вони виступають однією з категорій ринкової економіки.
Податки існують у сфері виробничих відносин, оскільки є вилу­ченням частини виробленого продукту (в грошовій формі) в дохід держави. Але податки — це нестійка категорія. Вони постійно зміню­ються. Змінна й сфера їх дії.
Сутність податків, як економічної категорії, проявляється через ті функції, які вони виконують. Виділяють три головні функції податків (рис. 25).
Фіскальна функція. її сутність полягає в забезпеченні надхо­дження коштів до державного бюджету. В будь-якому суспільстві
Функції податків
Рис. 25. Функції податків
ця функція послідовно реалізується. За її допомогою відбувається формування фінансових ресурсів держави, призначених для по­криття витрат, пов'язаних із виконанням державою своїх функ­цій — економічних, соціальних, оборонних, охорони здоров'я, екологічних тощо.
У свою чергу, ця функція поділяється на дві (деякі економісти та вчені виділяють їх окремо): контрольну та розподільчу.
Контрольна функція. Вона полягає в обліку кількості податків і розміру кожного з них, а також в оцінці ефективності кожного ка­налу надходження податків. Це передбачає не тільки здійснення контролю за отриманням податків, а й застосування різних санкцій до порушників. Крім того, виконання цієї функції передбачає також внесення постійних змін у систему оподаткування з метою підви­щення її ефективності, яка залежить від існуючої в державі податко­вої дисципліни, законослухняності платників податків та їх став­лення до держави. Основна мета цієї функції — досягнення своєчас­ної і повної за обсягом сплати податків.
Виконання розподільчої функції пов'язане зі стягненням податків і забезпеченням наповнення бюджету, який потім буде розподілений. При виконанні цієї функції держава повинна збирати постійні, стабільні та рівномірні податки.
Постійність в отриманні податків означає, що вони повинні над­ходити до бюджету не у вигляді разових платежів, а протягом усього бюджетного періоду в чітко встановлені строки згідно з чинним за­конодавством.
Стабільність означає, що надходження податків повинно визна­чатись високим рівнем гарантії того, що передбачені чинним законо­давством податки держава отримає у повному обсязі.
Рівномірність означає, що податки повинні розподілятися по те­риторії таким чином, щоб забезпечити достатні доходи всім ланкам бюджетної системи як на державному, так і на місцевому рівні.
Регулююча функція. її сутність полягає в перерозподілі вартості валового національного продукту між державою та платниками по­датків. Податки при цьому утворюють особливі механізми, які забез­печують баланс особистих і загальнодержавних інтересів.
Мета цієї функції — забезпечення неперервності інвестиційних процесів, зростання фінансових результатів бізнесу, сприяння збіль­шенню коштів.
Виконання регулюючої функції передбачає:
1. Визначення системи оподаткування. Але система оподаткування повинна постійно пристосовуватись до особливостей розвитку економіки держави, ситуацій, які склались, запланованих реформ тощо. Тому важливе не тільки формування, а й удосконалення системи оподаткування, заміна існуючих податків, методики їх розрахунку, сплати тощо.
2. Ефективність застосування податків залежить від їх прогресив­ності, можливості отримання будь-яких пільг і загального змен­шення в межах чинного законодавства. За допомогою податко­вих пільг держава має змогу регулювати кон'юнктуру загально­державного ринку товарів і послуг. Встановлення податкових пільг дає можливість підприємству збільшити свої доходи, прибу­ток, знизити витрати та ціну виробу, збільшити реалізацію про­дукції. І навпаки, збільшення розмірів сплачених податків при­зводить до підвищення ціни та зменшення обсягів виробництва.
3. Визначення податкових ставок. Держава встановлює ставки опо­даткування і диференціює їх відповідно до чинної системи та особливостей розвитку економіки. Диференціація проводиться залежно від виду підприємства та форми його власності, напряму діяльності, обсягів виробництва або надання послуг, важливості його для споживачів або держави, а також від часу діяльності су­б'єкта оподаткування тощо.
Слід зазначити, що виконання цієї функції податків з подальшим розвитком ринкових відносин повинно бути гнучкішим (за умови, що загальна система оподаткування залишається незмінною). Так, від виконання регулюючої функції залежить розвиток підприємства, зацікавленість у розширенні обсягів діяльності. Податок на прибуток визначає ту його частину, яка залишається в розпорядженні підприє­мства. Якщо податок на прибуток занадто великий, це зменшує заці­кавленість підприємства в його отриманні, і воно намагається прихо­вати прибуток і будь-якими засобами збільшити фонд оплати праці чи інші витрати або зменшити масштаби діяльності. При зменшенні податку на прибуток ця функція може впливати на ту частину, яка підлягає капіталізації. Якщо з боку держави проводиться політика, спрямована на стимулювання капіталовкладень (наприклад, нада­ються пільги при інвестуванні у нові виробництва, придбанні облад­нання та прискоренні його амортизації), то більша частина прибут­ку використовується на ці цілі. Якщо держава зменшує або взагалі скасовує оподаткування дивідендів, то підприємство зацікавлене у збільшенні споживчої частини прибутку і підвищує розміри дивіден­дів на свої акції.
У межах виконання цієї функції виділяють два її напрями: стиму­люючий та стримуючий.
Сутність стимулюючого напряму полягає в наданні податкових пільг або звільненні від сплати податків взагалі.
Стримуючий напрям застосовується, коли держава бажає захисти­ти власного виробника. Для цього встановлюються додаткові подат­ки чи підвищуються митні тарифи або вже діючі податки (наприклад, акцизний збір на горілчані та тютюнові вироби тощо). У результаті зростає ціна виробу, і він стає неконкурентоспроможним.
Як надання пільг, так і різні стримуючі важелі застосовуються неза­лежно від виду підприємства, галузі виробництва чи обслуговування.
В Україні особливого значення набуває третя функція податків — соціальна. її виконання суттєво впливає на добробут громадян та справедливий розподіл коштів державного бюджету між усіма вер­ствами населення.
Податки відповідають на запитання "для чого?". А в цьому разі на перший план виходить запитання "для кого?". Податки встанов­люються для утримання державних структур і для забезпечення вико­нання ними функцій управління, оборони, соціальної, економічної та ін. Вони не мають ні елементів конкретного цільового обміну, ні кон­кретного призначення. Так, при відрахуванні коштів на обов'язкове пенсійне страхування платник знає, що, коли він досягне пенсійного віку, вони підуть на виплату пенсій. Це стосується і обов'язкових пла­тежів на страхування на випадок безробіття, виплат в інноваційний фонд та інших відрахувань та платежів. Коли сплачується податок (наприклад, на прибуток, прибутковий податок з громадян, податок на додану вартість тощо), то платник не знає, на що будуть витрачені ці кошти: на освіту, охорону здоров'я, на утримання збройних сил тощо. Ці кошти акумулюються в державному бюджеті, а потім роз­поділяються Верховною Радою України при його затвердженні. Тому податок — це не тільки юридична, а й економічна категорія. При стягненні та отриманні податку відбувається перерозподіл час­тини засобів власності усього суспільства. Отже, податки виступа­ють і як форма перерозподілу національного доходу. Інші обов'яз­кові платежі та відрахування, внески до державного бюджету є по­датками тільки за формою, а не за суттю.

Отже, за формою оподаткування податки поділяють на: - прямі податки - обов'язкові платежі, які напряму сплачуються платником до бюджету держави в залежності від розміру об'єкта оподаткування. Причому сплата такого податку призводить до вартісного зменшення об'єкта оподаткування (податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плата за землю, фіксований сільськогосподарський податок);
- непрямі податки - обов'язкові платежі, які сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми, причому сума податку не зменшує об'єкта оподаткування, а збільшує ціну товару (податок на додану вартість, акцизний податок, мито).







Поділ податків на прямі і непрямі пов'язують з методом їх встановлення. Прямі податки безпосередньо пов'язані з характеристиками платника: ними обкладаються юридичні та фізичні особи, а також їх доходи; а непрямі - з діяльністю, якою займається платник податків, тому ними обкладаються види діяльності, товари та послуги. У той же час, існує принципова відмінність прямих податків, які орієнтовані на обкладення доходів підприємництва чи населення, від непрямих, які спрямовані на кінцеве споживання.
Як прямі, так і непрямі податки мають свої характерні особливості. Прямі податки:
  • - платить і несе на собі одна особа;
  • - включаються у ціну на стадії виробництва у виробників;
  • - справляються за декларацією і за кадастрами;
  • - справляються з виробництва цінностей.
З цього випливає, що прямі податки - це податки, які справляються внаслідок придбання і накопичення матеріальних благ та залежать від масштабів об'єкта оподаткування. Вони розподіляють податковий тягар так, що ті, хто має вищі доходи, платять більше.
Непрямі податки:
  • - сплачує одна особа, а несе інша;
  • - включаються у ціну тільки на стадії реалізації як надбавка до ціни товару;
  • - справляються за тарифами;
  • - справляються зі споживання цінностей.
Отже, непрямі податки - це податки, які не залежать від доходів або майна окремого платника, а визначаються розміром споживання. Непрямі податки включаються до ціни як надбавка (або складова), і їх сплачує кінцевий споживач. Більшою мірою їх сплачують платники, які більше споживають, тобто ті, які мають більші доходи.
За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяють на:
  • - податки на доходи - обов'язкові платежі, які справляються з чистого доходу з юридичних та фізичних осіб в момент його отримання. Безпосередніми об'єктами оподаткування є прибуток чи валовий доход підприємства, заробітна плата та інші доходи громадян;
  • - податки на споживання - обов'язкові платежі, які справляються в процесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх сплата залежить не від результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру споживання. Вони справляються у вигляді непрямих податків;
  • - податки на майно - обов'язкові платежі, які справляються внаслідок наявності конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державній формах власності (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плата за землю).
В залежності від рівня державних структур, які встановлюють податки, податки поділяють на:
  • - загальнодержавні податки - обов'язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі і є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевих бюджетів;
  • - місцеві податки - обов'язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади і є обов'язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній території. Місцеві податки надходять виключно до місцевих бюджетів.

Немає коментарів:

Дописати коментар